1. Визначення психології як науки.
2. Структура сучасної психології.
3. Значення психології та її завдання на сучасному етапі.
4. Місце психології в системі наук. (сам.опр.)

Визначення психології як науки. У всі часи людство цікавила конкретна людина, її внутрішній світ, причини і закономірності тих чи інших її вчинків. Людей постійно хвилює те, як виникають переживання, що таке свідомість, мислення, які механізми цих явищ. Сучасна психологія має своїм предметом дослідження – п с и х і к у людини (термін "психологія” походить від двох грецьких слів: "псюхе” - душа і "логос” –слово, вчення; що означає "наука про душу”). П с и х о л о г і я - це наука про закономірності виникнення, розвитку та прояву психічної діяльності людини. Психологія вивчає особливі – психічні явища, що становлять внутрішній світ людини і які відрізняються від того, що оточує людину, від тих явищ (механічних, фізичних, хімічних і ін.), що зустрічаються в природі. Психічні явища ще називають психікою, психічним, внутрішнім світом людини, її душевним життям, психічним фактом. Із психічних явищ складається психічна діяльність людини.
 Психічні явища – це результат взаємодії людини з навколишнім середовищем.
Психіка – це властивість мозку людини, яка полягає у відображенні навколишнього середовища.
 Психологія – наука давня і нова одночасно. Рубінштейн С.Л.: „В фундаменті психології лежать тисячоліття життєвого досвіду, століття філософських роздумів и лише десятиліття власне експериментальної науки”.
Термін „психологія” включає в себе кілька різних і в той же час пов’язаних між собою складових. Насамперед це, так звана, „життєва” психологія, яку, за висловом видатного психолога Ж.Піаже, народ створив сам для себе. У ній відбите психологічне знання, яке людство нагромадило в процесі спільної трудової діяльності, спілкування, спостереження за поведінкою інших людей і за своєю власною.
Отже, джерелами життєвої психології є: 1 життєвий досвід людей (результати спостереження за іншими людьми, досвід взаємин, аналіз власних переживань тощо); 2 твори художньої літератури, в яких часом досить глибоко описані переживання героїв та взаємини між людьми, дані психологічні характеристики людей, художні фільми тощо; 3 прислів’я, приказки, казки та легенди („сім раз відмір – один раз відріж”, „у тихому болоті чорти водяться”, „яблуко від яблуні недалеко котиться”).
Психологія має відношення до дуже близького кожній людині світу явищ її внутрішнього життя. Навіть не вивчаючи спеціальної науки, ми з дитинства говоримо: „я хочу”, „я думаю”, „я відчуваю”, „я уявляю”. Ми розмірковуємо про недоліки чи сильні сторони своєї пам’яті та волі, здібностей і характеру, темпераменту й розуму тощо. Кожна людина певною мірою є психолог. За мімікою, жестами, голосом, особливостями поведінки, навіть за ритмом дихання і кольором обличчя ми впізнаємо емоційний світ іншої людини. Так, ми ставимо собі психологічні запитання: чим відрізняються відчуття від почуттів? Що таке темперамент, мислення? Що таке талант, геніальність? Що таке несвідоме? Та інші. Дуже часто відповідь буває приблизно такою: ”Розумію, але відповісти не можу”. Пізнати іншу людину – особлива проблема закоханих. Скільки тут є порад і рецептів. Але життєві психологічні знання дуже приблизні, розпливчасті, а інколи й просто помилкові. Зрозуміло, що такі несистематизовані, епізодичні знання не можуть стати основою серйозної роботи з людьми. Педагогові, юристу, медику, спортивному тренерові необхідні наукові знання про психіку людини. Це дає можливість спеціалісту не тільки оцінювати, але й розуміти, прогнозувати поведінку людини у тих чи інших обставинах. Для зручності вивчення психічні явища (психіку) поділяють на три види: психічні процеси, стани та властивості.
 П с и х і ч н і п р о ц е с и характеризуються динамічністю (рухливістю чи процесуальністю). Вони завжди мають початок, певну тривалість та завершення. Закінчення одного психічного процесу веде до початку іншого психічного процесу. Наприклад, якщо закінчився процес сприймання, наступає інший процес – мислення чи запам’ятовування тощо. До психічних процесів відносять відчуття, сприймання, мислення, пам‘ять, уяву.
 П с и х і ч н і с т а н и характеризуються статичністю протікання психічних явищ (мають відносну постійність). Вони більш довготривалі в часі, ніж процеси. Приклади психічних станів: увага, настрій, стрес.
 П с и х і ч н і в л а с т и в о с т і характеризуються стійкістю та частою повторюваністю психічного явища у поведінці людини. До психічних властивостей належать риси характеру людини, її темперамент, здібності тощо. Названа класифікація психічних явищ відносна, тому що один і той же психічний факт можна віднести і до процесу і до стану. Наприклад, афект (сильна короткотривала емоційна реакція) може бути охарактеризований і як психічний процес (в ньому виражена динаміка розвитку почуття, що має початок, прояв і закінчення), і як психічний стан (характеризує психічну діяльність за певний відрізок часу), і як прояв психічної властивості (проявляється такі риси характеру, як гнів, невитриманість). Увагу найчастіше відносять до психічного стану, але коли людина постійно чи дуже часто уважна, то цей стан переростає у таку психічну властивість (рису характеру), як уважність.
 Основні принципи дослідження психіки
 Принцип детермінізму (причинної обумовленості) полягає в тому, що психіка людини визначається по-перше,- способом та умовами її життя, по-друге, - наявним рівнем розвитку її особистості. Тобто існує подвійна детермінація, про яку писав С.Л.Рубінштейн. Будь-яке психічне явище має свою причину. І однакові умови життя, однакові подразники різними людьми сприймаються по різному.
 Принцип єдності свідомості і діяльності означає, що свідомість і діяльність утворюють єдність, хоч це і не тотожні поняття. Свідомість є внутрішнім планом діяльності, її програмою. Саме в свідомості кожної людини існує суб’єктивна картина світу, за допомогою якої відбувається орієнтація людини в оточуючому середовищі. Діяльність є плацдармом для реалізації свідомості людини.
 Принцип розвитку полягає в тому, що психіка знаходиться в постійному русі, у постійних змінах. І вивчити психіку достовірно можна лише з врахуванням суспільно-історичні умов, в яких людина живе.

 2. Структура сучасної психології та її місце в системі наук Сучасна психологічна наука – це складна розгалужена система знань, що має свій предмет дослідження, свої методи дослідження, наукові заклади (Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України), навчальні заклади (наприклад, психологічні факультети університетів), проводить міжнародні конгреси, з’їзди, конференції, має періодичні видання (Практична психологія і соціальна робота, Вісник АПН України, Педагогіка та психологія та ін.). Сучасна психологія включає такі галузі знань:
 З а г а л ь н а психологія – вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку та прояву психіки нормальної дорослої людини. Вона є фундаментом для вивчення і розвитку інших психологічних наук. Результати досліджень в галузі загальної психології - фундаментальна основа розвитку всіх галузей і розділів психологічної науки.
 В і к о в а психологія вивчає психічну діяльність людини на різних вікових етапах (в онтогенезі). Вона поділяється на дитячу психологію (вивчає психіку дошкільника та молодшого школяра), психологію підлітка, психологію юності, психологію дорослої людини та психологію старості (геронтопсихологію). Одна із проблем вікової психології – проблема взаємозв’язку навчання і розумового розвитку, вікові можливості засвоєння знань, вікові особливості психічних явищ.
 П е д а г о г і ч н а психологія вивчає психологічні закономірності навчання і виховання людини. Вона з’ясовує психологічні фактори, які впливають на успішність в навчанні, вивчає взаємостосунки між учнями і вчителем, стосунки в учнівському колективі, індивідуально-психологічні відмінності учнів, психологічні особливості навчально-виховної роботи з дітьми, в яких виявлено відхилення в психічному розвитку. Розділи педагогічної психології: психологія навчання, психологія виховання, психологія вчителя.
 С о ц і а л ь н а психологія вивчає психічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей у різних соціальних групах. Так, в макрогрупах соціальна психологія вивчає механізми і ефективність впливу засобів масової комунікації на різні групи людей, закономірності поширення моди, чуток, загальноприйнятих смаків, обрядів, суспільних настроїв і ін.
 У макрогрупах вивчає соціальна психологія проблеми психологічної сумісності, міжособистісні стосунки, групову диференціацію, вивчає типи груп, співвідношення формальних і неформальних груп та ін.
 Практична психологія - Для отримання інформації про уявлення студентів зі спеціальності "практична психологія” про особливості ефективної професійної діяльності задамо їм не прямі запитання : "Чим відрізняється хороший психолого від поганого?”, "хто такий психолог?”. Для виявлення уявлень про об’єкт психологічного дослідження, зміст діяльності психолога, задамо такі запитання; "Хто така людина?”, "В чому полягає суть психологічної допомоги?”, "Яка проблематика, на вашу думку, найбільш актуальна в сучасній психології?” (Результати відповідей можна порівняти зі статею М.В.Бадалової. Профессиональная рефлексия практических психологоп //ПП і СР. – 2002. - №4. – С.28-30.
 Психологія а н о м а л ь н о г о розвитку (спеціальна) психологія поділяється на: патопсихологію, яка вивчає психіку людей з набутими дефектами мозку під час травм, пухлин, крововиливів тощо; олігофренопсихологію, яка вивчає психіку людей з вродженими відхиленнями мозку; сурдопсихологію, що вивчає психіку людей з дефектами слуху і глухих; тифлопсихологію, яка вивчає психіку людей з дефектами зору і сліпих.
 Психологія п р а ц і вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, зокрема професійно важливі для певної спеціальності якості, психологічні основи організації і підвищення продуктивності праці, стосунки у трудовому колективі.
 І н ж е н е р н а психологія вивчає психічну діяльність людини в автоматизованих системах управління, узгодження функцій між людиною і машиною.
 К о с м і ч н а психологія вивчає психіку людини в умовах невагомості і просторової дезорганізації, психічні прояви у момент максимального навантаження і ін.
 М е д и ч н а психологія вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого. Вона має такі підрозділи, як нейропсихологію (досліджує залежність психічних явищ від певних відділів мозку); психофармакологію (досліджує вплив лікарських препаратів на психічну діяльність людини); психотерапію (вивчає поведінку людини під час ятрогенних впливів на лікування хворого); психопрофілактику, психогігієну та ін.
 Ю р и д и ч н а психологія вивчає психологічні аспекти, які зв’язані з реалізацією права, зокрема, вивчає психічні особливості поведінки підсудних, психологічні вимоги до допитів, мотиви порушень тощо. Так, юридична психологія вивчає психологічні причини тероризму, як одного з видів організованої злочинності. Нею встановлено, що терористами стають люди, які не зуміли реалізувати себе в політичній сфері, але прагнуть до влади, які мають комплекс неповноцінності. За гроші можуть виконувати будь-яке замовлення. Це спортсмени, які виявились за бортом життя; найманці, які побували в різних конфліктних регіонах, змагались то на одному, то на другому боці. Для їх психології важливим є те, хто найбільше заплатить, чи, щоб відчути владу над людьми.
 Психологія т о р г і в л і вивчає взаємини між продавцем і покупцем, вплив реклами на ефективність торгівлі, індивідуальні і вікові особливості попиту, психологічні аспекти обслуговування тощо.
 Е к о л о г і ч н а психологія вивчає психологічні аспекти поліпшення природних умов життєдіяльності людини. На думку окремих вчених (В.А.Ясвіна, С.Д.Дерябо) предметом екологічної психології є "суб’єктивне ставлення до природи”. Екологічна свідомість – це не лише відповідні уявлення (знання), але й ставлення до природи, певні стратегії і технології взаємодії з нею. Необхідність спеціального дослідження особливостей екологічної свідомості виникла порівняно недавно, коли стало зрозуміло, що за рахунок технічних, законодавчих, економічних, політичних заходів екологічна криза все ж таки не долається. Необхідні кардинальні зміни того, що спричиняє руйнівне, навіть інколи злочинне природокористування, тобто психіки, свідомості тих, хто цим займається. Тобто, необхідно враховувати не лише об’єктивні, а й суб’єктивні чинники у керуванні процесом природокористування.
 Е т н і ч н а психологія (етнопсихологія) вивчає механізми групової психології етнічних спільнот, стосунки між цими спільнотами. Вона досліджує психологічні властивості певного народу. Це синтетичний курс, який виник на стику декількох наук. У визначенні предмету етнопсихології потрібні знання з історії, антропології, соціології, етнолінгвістики, політології, етнографії (монографічний опис, спостереження і аналіз традиційно-побутової культури етнічних груп з метою реконструкції їх образу життя), етнології (порівняльне вивчення матеріалів, зібраних у дослідженнях різних народів). Етнопсихологи поряд з іншими вченими вивчають традиційно-побутову сферу, комунікативні аспекти, систему заохочень і покарань, способи соціальної взаємодії, вирішення проблемних ситуацій, форм соціалізації, стереотипів, норм, ролей і правил, що регулюють поведінку людини в різних соціальних ситуаціях і ін.
 П о л і т и ч н а психологія вивчає психологічні аспекти політичної поведінки людей, застосування психологічних знань до пояснення політичних процесів.
 Психологія р е л і г і ї вивчає умови формування релігійних уявлень, світосприймання, світорозуміння тощо.
 П о р і в н я л ь н а психологія вивчає відмінності в психіці людини і тварини. До класичних об’єктів порівняльної психології відносять павуків, мурах, бджіл, птахів, собак, коней, мавп, дельфінів тощо. Так, голос дельфінів схожий на голос людини, у них, як і в людей 6 прошарків кори головного мозку. Залишається невідомим те, що змусило дельфінів 65 млн. років тому змінити своє земне буття на водне.
 А к м е о п с и х о л о г і я вивчає стан зрілості і вищого психічного рівня розвитку індивіда. Термін "акме” означає вершину зрілості людини. Розрізняють фізичну зрілість, психічну зрілість (сформованість розуму, почуттів і волі), особистісну зрілість (залежить від інтелекту та волі, головним чином проявляється у стосунках з іншими), зрілість як суб'єкта (проявляється перш за все у здібностях). Можна говорити лише про відносне співпадання різних вершин розвитку особистості. Акмеопсихологія вивчає проблему професіоналізму і його основних характеристик. Професіоналізм – це не лише яскравий розвиток здібностей, але й глибоке і широке знання своєї діяльності, нестандартне володіння уміннями цієї діяльності. Висока компетентність, передбачення важких ситуацій, уникнення конфліктів. Професіоналізм – це також сильна і стійка мотиваційно-емоційна спрямованість. Характерною особливістю спеціалістів-професіоналів, які досягли креативного рівня, є ототожнення себе з своєю справою. Зупинка трудової діяльності стає трагедією, може привести до смерті. Виникають нові галузі психологічної науки, наприклад, психологія управління, психогенетика, онтопсихологія, психоенергетика тощо. Так, онтопсихологія – це наука про буття в психіці. Була заснована в 1970 році професором А.Менегетті (Італія), вченим теоретиком і практиком психотерапевтом. Онтопсихологія є синтезом психоаналізу, аналітичної і гуманістичної психології. Психологічна структура людини: ін-се (сутність в собі) - внутрішнє позитивне ядро людини, її справжнє буття; відхилення (соціальні стереотипи викривляють ін-се, виникають комплекси); свідоме логічне "Я”- усвідомлена частина психіки, схильна ототожнювати себе зі всією психікою. Якщо наше свідоме "Я” співпадає з природними прагненнями, то це значить, що ми самореалізуємося, переживаємо радість, повноту життя, щастя. Якщо ми йдемо наперекір своїй природі, ми хворіємо. Завдання онтопсихологів максимально адекватно наблизити "Я” до його природи, тобто до ін-се. Онтопсихологи стверджують, що лише щаслива сім’я здатна виховати нормальних дітей. Оптимальний вік для одруження – 29-32 роки для жінок, 34-36 років для чоловіків. Сон – це мова несвідомого, це відповідь на потреби людини. Таким чином, для сучасної психологічної науки характерне явище д и ф е р е н ц і а ц і ї, тобто її поділ на окремі галузі, та явище і н т е г р а ц і ї, тобто об’єднання психології з іншими науками. На стику цих наук виникає нові. Навести приклади. Ступінь диференціації різних галузей психологічної науки є показником прогресу наукового знання. В психологічній науці ця тенденція найбільш проявилась в 1960-70 р. ХХ ст., коли здійснювалось інтенсивне формування інженерної, соціальної, педагогічної, юридичної і інших галузей психології. У кін.ХХ - на поч. ХХІ століття ситуація змінилась: домінує прагнення до цілісності. Наслідком цього є інтеграція (об’єднання) психології з іншими науками, переважно гуманітарними. Сучасна психологічна наука розвивається на стику різних галузей знань. Багатогранний зв’язок психології з іншими науками зумовлений тим, що в центрі дослідження психології стоїть людина. Проте близькість психології до інших наук і спільність проблем не позбавляє психології самостійності. В 1954 році на психологічному конгресі академік Б.М.Кедров запропонував виділити психологію в окрему галузь знань, яка розвивається на стику філософії, природничих та суспільних наук. Розповісти про трикутник Кедрова.
 Психологія тісно зв’язана з педагогікою. Ці науки відокремились в різний час із філософії. К.Д.Ушинський писав, що співвідношення між психологією і педагогікою аналогічне до співвідношення між фізіологією і медициною. За висловом Ушинського, "Якщо педагогіка хоче вивчити людину у всіх відношеннях, то вона має пізнати її у всіх відношеннях”. Сучасна психологія черпає інформацію з інших наук для збагачення свого предмету. З іншого боку, вона все більше проникає у різні галузі знань – у освіту, економіку, політику, медицину, в менеджмент і т.д. Справджується пророцтво талановитого українського вченого В.І.Вернадського про те, що людство, починаючи з ХХІ століття вступатиме у психозойну еру. Далі це питання студенти опрацьовують самостійно.

 3. Значення психології та її завдання на сучасному етапі Вивчення психології має важливе теоретичне значення. Знання з психології розширюють знання про людину. Дані психології потрібні для ряду інших наук (біології, фізіології, медицини, економічних, політичних наук, мовознавства, літературознавства і ін). Результати психологічних досліджень мають важливе значення для теорії пізнання. Психологія допомагає знаходити наукове пояснення на перший погляд таємничим явищам (псифеноменам – ідеомоторні рухи, виникнення стігм, телепатія, яснобачення, психокінез і ін.).
 Вивчення психології має також важливе практичне значення, особливо для учителя, для його роботи з дітьми. Психологія необхідна для більш глибокого розуміння дитини, її вікових та індивідуальних особливостей, для вибору більш ефективних методів навчання і виховання. Знання з психології допомагають проектувати особистість, якою ми хочемо бачити її у майбутньому. Знання з психології – це складова частина педагогічної майстерності. Вони необхідні для самоосвіти, для самовиховання, у побуті, сім’ї (приклади про психологічну сумісність у сім’ї, спорті людей різного типу темпераменту). Вірне розуміння людиною психічних явищ дозволяє кожній людині правильно оцінювати свої сильні та слабкі якості, формувати адекватну самооцінку. Важливі завдання стоять перед психологією у ході реалізації державних документів про школу ( Закон МО України "Про освіту”, державна національна програма "Освіта.Україна ХХ1 століття” і ін.). згідно цих документів психологи у співробітництві з іншими вченими повинні допомогти школі якісно змінити навчання і виховання, привести їх у відповідність з сучасними вимогами, які ставляться до освіти. В цих документах охарактеризований реальний стан освіти та намічені шляхи її удосконалення. Тут йдеться про причини кризового стану в освіті (спотворення соціальних цілей та функцій освіти, девальвація соціальної цінності інтелекту, бюрократизація всіх освітніх структур, ігнорування національних особливостей, тривала ізоляція освітньої системи від світового досвіду, залишковий принцип фінансування системи освіти і ін.). Тому, основні завдання, які повинні бути реалізовані психологами, такі: - створення нової концепції особистості з новим стилем життя, поведінки в нових, змінних соціальних умовах. Концепція всебічного і гармонійного розвитку особистості не оправдала себе, виявилась надзавданням, гарною мрією. Необхідно створити робочу, діючу модель особистості, яка б працювала реально. Нехтуючи людиною як особистістю привело до зневажливого ставлення до наук, які досліджують проблеми людини, в тому числі і до психології. До середини 50-х років психологія викладалась у школі, потім була відмінена. У законі МО України "Про освіту” йдеться: "Головною метою освіти є … розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, високих моральних якостей, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, збагачення н/г кваліфікованими працівниками, спеціалістами”.
  Виходячи зі сказаного, необхідно формувати особистість з високими моральними(совість, порядність, чесність, культура, інтелігентність) та професійними(діловитість, компетентність, ерудиція, високий професіоналізм) якостями. У США цінується спеціаліст не за наявність диплома про освіту, а за фактичні знання своєї справи і за професійні вміння. У школі настануть прогресивні зміни, якщо в ній працюватиме вчитель з широкою освіченістю, високою культурою, багатим духовним світом. · Здійснення глибокого аналізу впливу нової системи господарювання на формування мотиваційно-цінністних структур особистості, зокрема, на її активність. У людей виникла невпевненість, страх попасти у більш низький соціальний ранг, страх втрати роботи, знецінення біографії, професії. Недостатня віра в себе, страх критики і невдачі, недостатні соціальні навики часто супроводжуються страхом соціальних контактів, незадоволенням собою, агресивністю тощо. Психологи повинні допомогти адаптуватись людині до нових соціальних змін. Розробка та реалізація програми пропаганди наукового психологічного знання. Відповідно до закону України "Про освіту”, Постанови президії Верховної ради України "Про деякі заходи щодо психологічного захисту особистості” в Україні продовжується створення психологічної служби в системі освіти. Зараз психологічна служба в системі освіти складається з трьох основних ланок:
 1/українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи;
 2/обласних, районних(міських) центрів практичної психології і соціальної роботи або головних психологів методичних кабінетів;
 3/практичних психологів та соціальних педагогів, які працюють у навчальних закладах.
 Психологи всіх рівнів прагнуть привести у відповідність зміст та методи навчання до вікових та індивідуальних особливостей дітей. Зокрема, шкільний психолог реалізує такі завдання: проводить психолого-педагогічну діагностику готовності дітей до навчання в період її переходу з однієї вікової групи до іншої; розробляє та впроваджує розвивальні корекційні програми навчально-виховної діяльності з урахуваннням індивідуальних, статевих та вікових особливостей різних категорій дітей; сприяє вибору старшокласниками професій з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей; здійснює профілактику злочинності, алкоголізму, наркоманії, інших узалежнень та шкідливих звичок; формує психологічну культуру вихованців, учнів, педагогів, батьків, консультує з питань психологіїї, її практичного використання в організації навчально-виховного процесу(наприклад, веде спецкурси чи факультативні заняття "Основи психології”,”Психологія міжособистісних стосунків”, "Психологічні основи профорієнтації”тощо); дотримується педагогічної етики, поважає гідність дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного чи психічного насильства; підвищує рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків; зберігає професійну таємницю, не поширюючи відомостей і процесі діагностики або корекційної роботи.
- Забезпечення індивідуального та диференційованого підходу(розповісти про різний ступінь допомоги, про внутрішню та зовнішню диференціацію). - Розробка теорії та методики діагностики психічного розвитку, оволодіння інноваційними методами діагностики дітей різного віку; · Впровадження цільових соціально-психологічних досліджень науковцями. Участь в розробці, рецензуванні, нових програм , підручників, методичних посібників тощо; · Удосконалення змісту та методів навчання (розповісти про співвідношення точних та гуманітарних дисциплін, про відбиття у шкільних підручниках сучасних відкриттів, про введення курсів за вибором: Основи екології, основи економічних знань, основи дизайну, біотехнологія,, основи менеджменту та підприємництва, історія мистецтв, етика і ін.). - Реалізація інтегрування змісту знань. Світ єдиний і нічого не знає про те, як ми поділили наші знання та науки. У природі існують явища і школа повинна давати учням цілісне уявлення про них ( такі поняття, як "вода”, "звук” тощо вивчаються різними науками, не стикуючись у цілісності їх засвоєння). Необхідно зістикувати і зв’язати окремі предмети так, щоб утворилась цілісна картина певного явища, що вивчається. Наприклад, якщо на уроці історії вивчають Стародавню Грецію, то на уроці зарубіжної літератури того ж або наступного дня мають вивчати літературу цієї країни, на уроці геометрії – геометрію, яка була створена в той час греками, на уроці фізвиховання – систему фізичних вправ, що існувала на той період в Греції, а на уроці географії – географію Греції. При такій системі навчання матеріал буде засвоюватись значно краще і, головне, інтерес до пізнання нового збережеться на довго. - Дослідження психологічних аспектів сім’ї(причини розлучень, проблеми не в окремих людях, а в якостях стосунків, які між ними виникають, у психологічному кліматі, структурі ролей); - Вивчення методологічних та теоретичних проблем історії розвитку української психологічної науки, проблеми розвитку національної самосвідомості, риси характеру українця; - Дослідження зв’язків між психологією і екологією, навколишнім середовищем і міжлюдськими стосунками. · Вивчення причин виникнення, розвитку та профілактики конфліктів, емоційний стресів. · Вивчення проблем радіоекологічної психології. Як і кожна наука, психологія має свої проблеми: